“Чоловіки поважані, жінки презіраєми”. Цей принцип виник в Китаї більше двох тисячоліть тому, і впродовж багатьох століть саме він визначав відношення до жінок в конфуціанському суспільстві. Звичайно, і в старій Кореї бували жінки, яким вдавалося добитися влади і впливу, – зазвичай по народженню в аристократичній сім’ї, через брак або сімейні зв’язки – але навіть ці небагато були вимушені користуватися своєю владою дуже обережно, не кидаючи відкритого виклику сталим уявленням про роль жінки. Навіть якщо в старі часи кореянка фактично управляла великим маєтком або була головною советчицей свого чоловіка-сановника, для всіх окружаюших вона повинна була здаватися традиційним покірним створенням, що знає своє місце в цьому світі
Тому поява на початку XX століття перших жінок, що займаються кваліфікованою працею (або, якщо користуватися незвичним для нас поки західним терміном, “вільними професіями”) завдало удару все по ще впливовим тоді конфуціанським уявленням.
Як в більшості інших країн, освіта в Кореї стала першою областю, в якій жінки-фахівці стали з’являтися у великих кількостях. Воно вважалося відносно “жіночним” родом діяльності – врешті-решт, жінки займалися освітою своїх дітей з незапам’ятних часів.
В колоніальні часи в корейські школах існувало роздільне навчання. Спочатку жінкам-вчителям дозволялося працювати тільки в школах для дівчаток, але в 1922 р. колоніальна адміністрація дозволила жінкам викладати і в чоловічих початкових (і лише початкових!) школах. Оскільки чоловічих шкіл були багато більше, ніж жіночих, це рішення означало, що молоді освічені кореянки дістали багато більше можливостей влаштуватися на роботу.
Більшість перших корейських жінок-вчительок були випускницями місіонерських шкіл, але деякі з них мали і спеціальну педагогічну освіту. Перше педагогічне відділення було створене ще в 1915 р., а до кінці 1920-х років педагогічних відділень було вже немало. Найвідомішим з них стало відділення при коледжі (нині – університеті) Іхва.
Сьогодні нам важко уявити, наскільки революційними були всі ці зміни. Робота вчителькою давала молодій кореянці шанс бути фінансово незалежною – абсолютно нова ситуація для корейської жінки. Впродовж багатьох сторіч, жінки в Кореї не могли жити і заробляти самостійно. Заробити на собі на життя могли тільки куртізанки-кисен, але їх було дуже мало, та і кар’єра кисен із зрозумілих причин була такою, що зневажається (не випадково куртизанками ставали, за вироком суду, дружини і дочки осіб, засуджених за особливо тяжкі злочини).
Статті по темі
Теги: естер пак, жінка, жінки вчителя, ким он чжу, корея, куртизанки кисен, освіта, роздільне навчання, час, школа
, борьба с мышами, насекомыми и кротами, крысами, клопами, блохами и тараканами