Нинішня Південна Корея - країна городян. У 2000 р. з 46.1 мільйонів корейців в містах жило 36,6 мільйона або, кажучи інакше, 79,6% всього населення країни. При цьому більшість тих корейців, які живуть в сільській місцевості, все одно працюють в містах. Частка селян в населенні складає лише 8,6%. Додатково, Корея - країна величезної щільності населення, яка в 2000 р. склала 472 чіл. на кв.км. У Російській Федерації цей показник рівний 8,5 чіл. на кв.км. - нижче в 55 разів!
Корейська урбанізація почалася в колоніальну епоху, але серйозно розвернулася вона в роки “корейського економічного дива” - стрімкого перетворення Кореї з країни, що розвивається, в розвинену. За двадцятиріччя “дива” (1965-1985) частка міського населення виросла в два рази - з 34,3% до 65,4%. Бурхливе зростання промисловості створювало в містах постійну потребу в робочій силі, а механізація сільського господарства означала, що робочі рук на селі було потрібне все менше і менше. Результатом стала масова міграція селян в міста, яка продовжується і до теперішнього часу. До 2002 р. чисельність населення восьми корейських міст перевалила за мільйонний рубіж. На відміну від більшості країн Азії і Африки, в Кореї селяни, що прийшли в міста, не ставали безробітними або такими, що живуть на випадкові заробітки поденниками. Практично всі вони швидко знаходили постійну роботу - адже економіка знаходилася в стані перманентного буму, так що рівень безробіття рідко був вищий 3% .
Особливість корейської урбанізації - це особлива роль Сеула. Фактично, “місто” і “Сеул” стали в Кореї синонімами. Альтернативних центрів урбанізації в Південній Кореї так і не виникло (можливо, свою роль тут зіграли маленькі розміри країни). Стрімке зростання Сеула почалося в колоніальну епоху і продовжилося в роки “економічного дива”. До початку XX століття впродовж майже п’яти сторіч населення корейської столиці залишалося порівняно постійним і коливалося на рівні 100-150 тисяч чоловік. У 1936 р. воно вже склало 727 тисяч, в 1945 р. (перший рік корейської незалежності) - 901 тисяча, а всього через пару років перевалило за мільйонний рубіж. У 1960 р. в місті були вже півтора мільйони жителів, в 1975 р. - 5 з половиною мільйонів. Не дивно, що тільки 40% населення міста є корінними сеульцамі, тобто людьми, що народилися в корейській столиці. Тих же, у кого в Сеулі народилися і батьки, взагалі всього лише 7%. Сеульци в своїй більшості чудово пам’ятають, звідки вони самі або їх батьки прийшли в це місто. Тому в Сеулі добре відчуваються і проблеми регіональної політики, і конфлікти між провінціями, які в Кореї дуже сильні.
Статті по темі
Теги: гіперконцентрація населення сеула, корейське економічне диво, корея, країна, місто, населення, сеул, урбанізація
,
Leave a Reply