Характер міграції безпосередньо залежить від економічної ситуації в країні, відповідно до цього впродовж останніх 50 років країна перетворилася з експортера в імпортера трудових ресурсів. Тривалий час в міжнародній міграції Республіка Корея входила до групи азіатських країн-донорів трудових ресурсів. Протягом 60-х і 70-х років більше двох мільйонів корейських громадян знаходилися за кордоном у пошуках тимчасової роботи. Основні потоки трудової міграції з країни були направлені в держави Західної Азії, що розвивалися. Більше 60% південнокорейських контрактних працівників, що працюють за кордоном, було зайнято в економіці країн Близького і Середнього Сходу. В першу чергу еміграція була пов’язана з низькою вартістю робочої сили, яка у той час забезпечувала успіх економічного розвитку.
З початку 80-х років, і особливо в останнє десятиліття, у зв’язку з погіршенням економічної кон’юнктури в арабських країнах і в результаті стрімкого економічного підйому в Найпівденнішій Кореї трудова міграція за рубіж корейських громадян стала різко знижуватися. Багато корейські трудящиеся-мігранти стали переходити на роботу в південнокорейські будівельні компанії, які активно розширювали свою присутність на світовому ринку праці, в першу чергу в нафтовидобувних арабських країнах. Унаслідок розширення виробництва в національній економіці, збільшення потреби в додатковій робочій силі і різкого підвищення оплати праці більшість південнокорейського населення стали втрачати інтерес до роботи за кордоном.
До Олімпійських ігор 1988 року іноземців в Республіці Корея було небагато. В основному це були американці. Мало помітним явищем була і зайнятість іноземної робочої сили. У подальші роки залучення і використання іноземної робочої сили в південнокорейській економіці стало розширюватися. Вона стала притягуватися на різні підприємства, в першу чергу для виконання брудних, важких і небезпечних видів робіт. В результаті в 1993 році іноземні робочі складали вже близько 25% всіх зайнятих на дрібних і середніх підприємствах. В період 90-х років у зв’язку з виниклим дефіцитом робочої сили окремих галузей промисловості Республіка Корея стала у все більшій мірі перетворюватися на країну, що імпортує трудові ресурси. Тепер Південна Корея привертала іноземні робочі з інших країн, зокрема з деяких НІС, відносно високим рівнем заробітної плати, адже за 1966-1995 роках щорічне зростання заробітної плати в Кореї складало 8,3%.
Не дивлячись на те, що Південна Корея довгий час розвивалася в умовах відносної ізоляції, структурний брак робочої сили в національній економіці зумовив наростаючий потік іммігрантів, що в’їжджають в країну у пошуках роботи. До середини минулого десятиліття кількість іноземців складала приблизно 0,6% від загальної чисельності населення країни. На підприємствах і будівництвах офіційно було зареєстровано понад 90 тис. іноземних робочих, зокрема близько 25 тис. так званих “стажистів”. В основному це були робочі, що приїхали з Китаю, Пакистану і Філіппін.
Статті по темі
Теги: економічні тенденції, корея, країна, міграція, перспективи працевлаштування, процес імміграції, рік, сила, трудова міграція
,