Традиційно Корея була країною високоінтенсивного землеробства. Виключно висока щільність населення означала, що з кожного гектара землі необхідно отримати максимальну віддачу – інакше було б просто не прогодуватися. Приблизно дві третини території Кореї покривають гори, але що залишилася, придатна для обробки, третина була розорана ще у вікопомні часи. Необхідність отримати з кожного наділу максимум калорій визначила всю специфіку традиційного корейського сільського господарства. З цим пов’язана, наприклад, відсутність в старій Кореї скотарства: гектар пасовища в середньому дає в 10-15 разів менше калорій, чим той же гектар, використовуваний під злаки, і, значить, з нього можна прогодувати в 10-15 разів менше людей. Тому витрачати дорогоцінну землю під пасовища в Кореї минулих століть було недозволеною розкішшю, і худоба там використовувалася виключно як тяглова сила. З прагненням до максимальної віддачі від кожного гектара землі зв’язана і перевага, яка віддавалася рису. Рис – культура дуже трудомістка, але така, що дає максимальну кількість калорій з кожної одиниці площі.

По-справжньому історія сучасного сільського господарства Південної Кореї почалася після Звільнення країни, коли там пройшла земельна реформа. Поміщицьке землеволодіння було ліквідоване, а земля – приблизно порівну розподілена між селянами. Після цього сільське господарство могло розвиватися по одному з двох шляхів. З економічної точки зору найраціональнішим було б поступове укрупнення господарств – в основному за рахунок поглинання дрібних господарств більшими. Такі господарства змогли б забезпечити виробництво дешевої продукції. Проте крім міркувань економічних, існують і міркування політичні. Уряд розумів, що «укрупнення» означає розорення більшості селян. Селяни, що втратили землю, в бідуючій і голодуючій країні неминуче б стали небезпечним вибуховим матеріалом – тим паче, що тоді, в п’ятдесяті, в горах ще пострілювали партизани-комуністи, і загроза революції була цілком реальною. Тому корейські уряди вибрали економічно нераціональне, але політично вірне рішення: вони стали всіляко підтримувати дрібні ферми, зберігаючи політичну стабільність. Навіть зараз середній розмір корейської ферми – трохи більше 1,5 га, а в 1960-і рр. він був ще менший.

Статті по темі

Теги: , , , , , , , ,

, Купить веревку, шнуры, шпагат

Leave a Reply

You can use these tags: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>