Однією з найголовніших особливостей Кореї і корейського суспільства є культ освіти. Не то, щоб це зовсім вже специфічно корейське явище. Схоже відношення до освіти існує на всьому Далекому Сході – і в Японії, і в Китаї, і у В’єтнамі, хоча, втім, в тих країнах, де при владі довго перебувають комуністичні партії, воно не так яскраво виражене. Не випадково, що в провідних західних (в першу чергу – американських) університетах на природничонаукових факультетах зараз просто не побачиш білих облич – все суцільно китайці, корейці і в’єтнамці (японців мало, вони в основному у себе удома вчаться, а на захід їдуть вже в аспірантуру). Іноді – це недавні іммігранти, частіше – діти іммігрантів або студенти, що приїхали туди вчитися. Пам’ятаю, як я сам спостерігав цю картину спочатку в Америці – до Гонолулу, в Гавайському університеті, а потім і в Канберрі, в Австралійському Державному університеті.
До речі, чому в англомовних країнах найбільшою популярністю серед восточноазиатской еміграції користуються саме природничонаукові факультети? Відповідь проста: там працювати треба багато, а типовий корінний американець работать-то головою, загалом, особливо не привчений, адже він в школі більше спортом займається та романи крутить. Є, звичайно, і виключення, але ці виключення – талановиті корінні американці – зазвичай йдуть на медичний або юридичний факультети, тобто туди, де після закінчення вони майже напевно забиватимуть длінний-предлінний долар. Іммігрантові ж поступати на юридичний або медичний непросто: там потрібна добре підвішена мова, і “особи корінної національності” мають, таким чином, природні переваги перед іммігрантами. Отже відсутність білих американців (австралійців, канадців і т.д.) на природничонаукових факультетах з’ясовно: ледача місцева більшість вчитися, особливо не напружуючись, чомусь гуманітарному або загальнийкомерційному, здатні місцеві честолюбці обох статей землю риють на юридичному і медичному, а тим часом у синхрофазотронів і суперкомп’ютерів сидять хлоп’ята з Східної Азії.
Проте сама неймовірна велика кількість студентів з Східної Азії в західних університетах однозначно говорить, що в цих країнах, у тому числі і в Кореї, відношення до освіти абсолютно особливе. На корейську мову не переведеш російський вираз “Дуже грамотний”. Тобто, звичайно, перевести можна, але біда – комплімент вийти.
Коріння у цієї системи частково практичні. Впродовж тисячоліть чиновницький апарат комплектувався через систему державних іспитів на чиновницькі посади. Щоб скласти такий іспит, треба було немало попітніти, проте успіх гарантував хорошу посаду, пристойний дохід і загальну пошану. З часом це рівняння “хороша освіта = хороший дохід = суспільний престиж” стало частиною традиційного світогляду.
Статті по темі
Теги: відношення до освіти, корея, культ освіти, навчання, освіта, освіта молоді, університет, факультет, що
,